Історія однієї жорстокості...
Історія однієї жорстокості...
Аби ж лише одної.
Аби ж в усьому цьому світі від самого створення був лиш один випадок жорстокості...
Але скільки сумних прикладів звірячої жорстокості знає людство.
Зміст книги - розповідь хлопчика з багатодітної родини, з однією рідною матір'ю, залежною від алкоголю, і різними батьками, а то й просто чужими чоловіками... І байдужість соціальних служб, і всіх причетних, що мали змогу хоч якось покращити життя родини, принаймі, дітей. І не просто байдужість, а ще й кпини, образи, погрози, приниження.
Книга читається швидко, але не легко.
Символічно, що дочитала я книжку 18 жовтня, в день, що з 2007 року визначений у світі, як Європейський День боротьби з торгівлею людьми.
Як може виглядати торгівля людьми?
Наприклад, коли сумнівні в своїй щирості "благодійники" приходять у притулки, дарують дітлахам іграшки та солодощі, і придивляються собі жертв для розваг. І беззахисні дітлахи, що знаходяться у владі вихователів закладу, абсолютно безпорадні і вдіяти нічого не можуть перед свавіллям схиблених дорослих.
Благими намірами вистелений шлях в пекло...
І ця книга - про це.
Про те, як гвалтували маленьких хлопчиків в стінах притулку.
Про те, як всі ці злочини прикривались можновладцями, тому що вони ж першими і були серед жадаючих звірячих насолод.
І сказати, що таких випадків немає зараз, і в Україні також, - не можна. Бо це було б неправдою.
Тому що за чотири роки тренерської роботи, як тренер Національної тренерської мережі ГО "Ла Страда - Україна", я чула багато і різного.
І від дітей, і від дорослих.
Одна, вже доросла жінка, розповідала, що виховувалась в дитячому будинку, і серед найжахливіших спогадів - як їх годували протухлими вареними курячими яйцями. Діти не могли їх їсти, і блювали. А вихователі примушували дітей їсти ті блювотні маси.
Інша дівчина розповіла, що в дитячий будинок потрапила дівчина, яка обкакувалась, і так ходила. Діти довго не могли зрозуміти, що дівчина так робить не від того, що не знає правил гігієни, а для того, щоб вберегти себе від знущань і посягань на своє тіло з боку кривдників і гвалтівникв.
Фахівці в галузі протидії насильству у родині і протидії насильству щодо дітей, знають, що такі дії дитини - дійсно, захисна реакція організму.
Слухати кожну істоію - і боляче, і неприємно, і незрозуміло, як особа, що за біологічними ознаками належить начебто до людини, насправді є збоченою тварюкою.
А страшні таємниці притулку От-де-ла-Гарен, про який йдеться в книзі, з часом все ж таки були розкриті.
Не допомогли й можновладці з кришуванням.
І це дає віру і надію в те, що Європейський День боротьби з торгівлею людьми існує не просто так. А в черговий раз підкреслює, що боротися з таким ганебним явищем, як торгівля людьми, важливо і потрібно.
Тому що людина - це людина. І їй має бути притаманне все людське, а не звіряче.
Аби ж лише одної.
Аби ж в усьому цьому світі від самого створення був лиш один випадок жорстокості...
Але скільки сумних прикладів звірячої жорстокості знає людство.
Зміст книги - розповідь хлопчика з багатодітної родини, з однією рідною матір'ю, залежною від алкоголю, і різними батьками, а то й просто чужими чоловіками... І байдужість соціальних служб, і всіх причетних, що мали змогу хоч якось покращити життя родини, принаймі, дітей. І не просто байдужість, а ще й кпини, образи, погрози, приниження.
Книга читається швидко, але не легко.
Символічно, що дочитала я книжку 18 жовтня, в день, що з 2007 року визначений у світі, як Європейський День боротьби з торгівлею людьми.
Як може виглядати торгівля людьми?
Наприклад, коли сумнівні в своїй щирості "благодійники" приходять у притулки, дарують дітлахам іграшки та солодощі, і придивляються собі жертв для розваг. І беззахисні дітлахи, що знаходяться у владі вихователів закладу, абсолютно безпорадні і вдіяти нічого не можуть перед свавіллям схиблених дорослих.
Благими намірами вистелений шлях в пекло...
І ця книга - про це.
Про те, як гвалтували маленьких хлопчиків в стінах притулку.
Про те, як всі ці злочини прикривались можновладцями, тому що вони ж першими і були серед жадаючих звірячих насолод.
І сказати, що таких випадків немає зараз, і в Україні також, - не можна. Бо це було б неправдою.
Тому що за чотири роки тренерської роботи, як тренер Національної тренерської мережі ГО "Ла Страда - Україна", я чула багато і різного.
І від дітей, і від дорослих.
Одна, вже доросла жінка, розповідала, що виховувалась в дитячому будинку, і серед найжахливіших спогадів - як їх годували протухлими вареними курячими яйцями. Діти не могли їх їсти, і блювали. А вихователі примушували дітей їсти ті блювотні маси.
Інша дівчина розповіла, що в дитячий будинок потрапила дівчина, яка обкакувалась, і так ходила. Діти довго не могли зрозуміти, що дівчина так робить не від того, що не знає правил гігієни, а для того, щоб вберегти себе від знущань і посягань на своє тіло з боку кривдників і гвалтівникв.
Фахівці в галузі протидії насильству у родині і протидії насильству щодо дітей, знають, що такі дії дитини - дійсно, захисна реакція організму.
Слухати кожну істоію - і боляче, і неприємно, і незрозуміло, як особа, що за біологічними ознаками належить начебто до людини, насправді є збоченою тварюкою.
А страшні таємниці притулку От-де-ла-Гарен, про який йдеться в книзі, з часом все ж таки були розкриті.
Не допомогли й можновладці з кришуванням.
І це дає віру і надію в те, що Європейський День боротьби з торгівлею людьми існує не просто так. А в черговий раз підкреслює, що боротися з таким ганебним явищем, як торгівля людьми, важливо і потрібно.
Тому що людина - це людина. І їй має бути притаманне все людське, а не звіряче.
Comments
Post a Comment