Гендер, такий гендер....
Гендер, такий гендер....
Гендер, гендерні питання, гендерна політика, гендерні стереотипи...
З усіма цими питаннями люди 21-го століття стикаються повсякчас і повсякдень.
І я також. І мене не обійшли ці питання.
І перше, в чому вони полягають - моє ім'я.
Жіноче ім'я Богдана, суто українське.
Здавалось би, чого дивного?
Практично нічого. Окрім того, що в 2008 році мені виписали грамоту на ім'я Богдана ( тобто, чоловіка). Ще й наділили по-батькові Миколайовича. Замість Миколаївни. Чия халепа? Чий негаразд? Просто описка? В такому документі? Чи усталена думка, що Богдан - це лише чоловіче ім'я, і це може бути лише чоловік?
Друга така халепа трапилась в 2018 році. Знову грамота. І знову виписана на Богдана Миколайовича. Треба бачити вираз обличчя і розмір очей особи, яка, вручаючи грамоту і очікуючи, що зараз підійде чоловік, бачить перед собою жінку.
Ні, мені цікаво, чи це насправді так важко усвідомити, що в українській культурі є жіноче ім'я Богдана?
Чи особливості сприйняття жіночого імені Богдана розповюджуються лише на північну територію України, і, зокрема, на місто Чернігів?
І дивно, що, чим більше заглиблюється в історію 21-е століття, тим більш виникає питань з ідентифікацією мого імені. Дивно тим, що зараз жіноче ім'я Богдана дуже популярно. Проходячи повз дитячі садки чи школи, я досить часто чую, як кличуть маленьких Богданок.
Я народилась в місті Чернігові в 1973 році.
І тоді добре, щоб на все місто Чернігів назбиралось би хоча б з десяток Богдан різного віку. І то, переважно вони були з західних регіонів України.
Так мене, малу Богданку, і сприймали в дитинстві. Коли приходилось звертатись до нового лікаря, чи вирішувати побутові питання, і люди чули, що мене звуть Богдана, то часто перепитували, чи ми (родина) бува, не поляки, і чи не з Західної України ми часом.
Перепитували, але жіноче ім'я Богдана сприймали, і ні в якому разі не приписували мені чоловічу стать в особі Богдана.
Таким красивим жінчим ім'ям мене назвав тато. І ймовірно, підтекст мускулінності в цьому все ж таки був. Тому що я була другою дитиною в родині, а тато хотів хлопчика. А ім'я Богдан дійсно має жіночу форму - Богдана. Так само, як Іван - Іванна, Михайло - Михайлина, Василь - Василина, Віктор - Вікторія і т.д. ...
Коли навчалась в школі, то мене жодного разу не плутали з хлопчиком Богданом, приписуючи чоловічу стать.
Коли навчалсь в медичному училищі, то мене просто іноді називали іншими іменами, але - жіночими. То Белла, то Зоряна... Пам'ятали, що ім'я якесь незвичне, то й казали, що в голову прийде... А я не ображалась, і не ображаюсь. По мені, хоч горщиком, аби в піч не ставили. Але мене називали ЖІНОЧИМИ іменами )))) І це було ще до розпаду СРСР.
То чому ж в роки незалежності України, популяризації української культури, жіноче ім'я Богдана викликає такий супротив, що прям деякі особи і деякі структури так бажають нагородити мене чоловічою статтю?
До речі, до певного моменту я відчувала свою унікальність завдяки унікальності свого імені. Є більш розповсюджені жіночі імена, і в одній компанії може бути декілька жінок з однаковим іменем. Коли когось кличуть по імені, це ускладнює ідентифікацію, кого ж саме кличуть. У мене таких проблем до певного часу не було. Да і зараз немає. Просто з цікавістю завжди розглядаю тезок.
Жіноче ім'я Богдана, як і будь-яке ім'я, має свої властивості і надає хазяйці певних рис характеру. Знаючи, що особливою рисою Богдан є пристрасність, і згадуючи, де і як в моєму житті вона проявлялась, мені цікаво дивитись на інших Богдан і уявляти, на що здатні вони.
А двійковість імені Богдан/Богдана і першоджерельне походження жіночого імені саме від чоловічого варіанту, дійсно, надає жінкам з іменем Богдана певної мужності і рішучості, тобто, традиційно чоловічих рис.
Пару днів тому, в одній з комунальних служб, куди я зайшла у своїх господарських справах, знову трапилась халепа з моєю ідентифікацією, як жінки. Бо у них в документах я записана БОГДАНОМ (тобто, чоловіком). Мила молода працівниця з подивом дивилась на мене. Вона думала, що я прийшла замість якогось родича. Прийшлось пояснювати - я Богдана, і я - жінка. Це у мене таке жіноче ім'я.
Власне, оцей ось крайній випадок і сприяв всім спогадам, пов'язаним з кумедними випадками, завдяки моєму жіночому імені Богдана.
Ну, не всі тут спогади, звичайно. Цікавих історій в моєму житті, пов'язаних з моїм ім'ям, набагато більше.
Та й коли грамоту виписують не на твоє ім'я, а на ім'я якогось Богдана Миколайовича - це не дуже то і кумедно. До речі, в першому випадку грамоту переписали. Правда, до суду прийшлось звертатись.
В іншому випадку - обіцяли замінити. Рік вже пройшов, ще ніхто не поміняв. Ну, то таке. Не дуже треба. Було б дуже треба - вже б щось робила.
21-е століття на дворі, 2019 рік, незалежна Україна, і таке дивне сприйняття (чи несприйняття) суто українського жіночого імені Богдана...
З усіма цими питаннями люди 21-го століття стикаються повсякчас і повсякдень.
І я також. І мене не обійшли ці питання.
І перше, в чому вони полягають - моє ім'я.
Жіноче ім'я Богдана, суто українське.
Здавалось би, чого дивного?
Практично нічого. Окрім того, що в 2008 році мені виписали грамоту на ім'я Богдана ( тобто, чоловіка). Ще й наділили по-батькові Миколайовича. Замість Миколаївни. Чия халепа? Чий негаразд? Просто описка? В такому документі? Чи усталена думка, що Богдан - це лише чоловіче ім'я, і це може бути лише чоловік?
Друга така халепа трапилась в 2018 році. Знову грамота. І знову виписана на Богдана Миколайовича. Треба бачити вираз обличчя і розмір очей особи, яка, вручаючи грамоту і очікуючи, що зараз підійде чоловік, бачить перед собою жінку.
Ні, мені цікаво, чи це насправді так важко усвідомити, що в українській культурі є жіноче ім'я Богдана?
Чи особливості сприйняття жіночого імені Богдана розповюджуються лише на північну територію України, і, зокрема, на місто Чернігів?
І дивно, що, чим більше заглиблюється в історію 21-е століття, тим більш виникає питань з ідентифікацією мого імені. Дивно тим, що зараз жіноче ім'я Богдана дуже популярно. Проходячи повз дитячі садки чи школи, я досить часто чую, як кличуть маленьких Богданок.
Я народилась в місті Чернігові в 1973 році.
І тоді добре, щоб на все місто Чернігів назбиралось би хоча б з десяток Богдан різного віку. І то, переважно вони були з західних регіонів України.
Так мене, малу Богданку, і сприймали в дитинстві. Коли приходилось звертатись до нового лікаря, чи вирішувати побутові питання, і люди чули, що мене звуть Богдана, то часто перепитували, чи ми (родина) бува, не поляки, і чи не з Західної України ми часом.
Перепитували, але жіноче ім'я Богдана сприймали, і ні в якому разі не приписували мені чоловічу стать в особі Богдана.
Таким красивим жінчим ім'ям мене назвав тато. І ймовірно, підтекст мускулінності в цьому все ж таки був. Тому що я була другою дитиною в родині, а тато хотів хлопчика. А ім'я Богдан дійсно має жіночу форму - Богдана. Так само, як Іван - Іванна, Михайло - Михайлина, Василь - Василина, Віктор - Вікторія і т.д. ...
Коли навчалась в школі, то мене жодного разу не плутали з хлопчиком Богданом, приписуючи чоловічу стать.
Коли навчалсь в медичному училищі, то мене просто іноді називали іншими іменами, але - жіночими. То Белла, то Зоряна... Пам'ятали, що ім'я якесь незвичне, то й казали, що в голову прийде... А я не ображалась, і не ображаюсь. По мені, хоч горщиком, аби в піч не ставили. Але мене називали ЖІНОЧИМИ іменами )))) І це було ще до розпаду СРСР.
То чому ж в роки незалежності України, популяризації української культури, жіноче ім'я Богдана викликає такий супротив, що прям деякі особи і деякі структури так бажають нагородити мене чоловічою статтю?
До речі, до певного моменту я відчувала свою унікальність завдяки унікальності свого імені. Є більш розповсюджені жіночі імена, і в одній компанії може бути декілька жінок з однаковим іменем. Коли когось кличуть по імені, це ускладнює ідентифікацію, кого ж саме кличуть. У мене таких проблем до певного часу не було. Да і зараз немає. Просто з цікавістю завжди розглядаю тезок.
Жіноче ім'я Богдана, як і будь-яке ім'я, має свої властивості і надає хазяйці певних рис характеру. Знаючи, що особливою рисою Богдан є пристрасність, і згадуючи, де і як в моєму житті вона проявлялась, мені цікаво дивитись на інших Богдан і уявляти, на що здатні вони.
А двійковість імені Богдан/Богдана і першоджерельне походження жіночого імені саме від чоловічого варіанту, дійсно, надає жінкам з іменем Богдана певної мужності і рішучості, тобто, традиційно чоловічих рис.
Пару днів тому, в одній з комунальних служб, куди я зайшла у своїх господарських справах, знову трапилась халепа з моєю ідентифікацією, як жінки. Бо у них в документах я записана БОГДАНОМ (тобто, чоловіком). Мила молода працівниця з подивом дивилась на мене. Вона думала, що я прийшла замість якогось родича. Прийшлось пояснювати - я Богдана, і я - жінка. Це у мене таке жіноче ім'я.
Власне, оцей ось крайній випадок і сприяв всім спогадам, пов'язаним з кумедними випадками, завдяки моєму жіночому імені Богдана.
Ну, не всі тут спогади, звичайно. Цікавих історій в моєму житті, пов'язаних з моїм ім'ям, набагато більше.
Та й коли грамоту виписують не на твоє ім'я, а на ім'я якогось Богдана Миколайовича - це не дуже то і кумедно. До речі, в першому випадку грамоту переписали. Правда, до суду прийшлось звертатись.
В іншому випадку - обіцяли замінити. Рік вже пройшов, ще ніхто не поміняв. Ну, то таке. Не дуже треба. Було б дуже треба - вже б щось робила.
21-е століття на дворі, 2019 рік, незалежна Україна, і таке дивне сприйняття (чи несприйняття) суто українського жіночого імені Богдана...
#MediaPLUR #Human_Rights_Foundation_in_Ukraine #Фундація_прав_людини #блогер #блогерство #блоггінг #я_медіа
Comments
Post a Comment